Селамектин - представник ендектоцидів класу макроциклічних лактонів. Механізм дії пов’язаний зі зміною активності хлорних каналів синаптичних мембран у нервовій та м’язовій системах багатьох ектопаразитів. Зв’язуючись зі специфічними рецепторами, він збільшує проникність синаптичних мембран для іонів хлору, що призводить до блокади електричної активності нервових та м’язових клітин паразитів, та, як наслідок, їх паралічу та загибелі. У ссавців подібні рецептори розміщені лише у центральній нервовій системі. Оскільки селамектин не володіє здатністю проникати крізь гематоенцефалічний бар’єр, він має високий рівень безпечності, і у рекомендованих дозах є безпечним для собак та котів.
Селамектин проявляє широкий спектр системної нематодоцидної, інсектицидної та акарицидної дії, має ларвоцидні та овоцидні властивості.
Препарат швидко і повністю всмоктується з місця нанесення у кров. Терапевтичні концентрації селамектину у крові підтримуються тривалий час, забезпечуючи знищення паразитів та захист від реінвазії протягом місяця.
Сароланер – це акарицид та інсектицид, що належить до групи ізоксазоліну. Основним об’єктом дії сароланеру у комах і акарид є функціональна блокада ліганд-залежних хлоридних каналів (ГАМК-рецептори та глутаматні рецептори). Сароланер блокує ГАМК- та глутамат-залежні хлоридні канали в центральній нервовій системі комах і акарид. Порушення сароланером роботи цих рецепторів запобігає поглинанню іонів хлору ГАМК- та глютамат-залежними іонними каналами, що призводить до збільшення нервової стимуляції та загибелі цільового паразита. Сароланер демонструє більш високу функціональну здатність блокувати рецептори комах/акарид порівняно з рецепторами ссавців. Сароланер не взаємодіє з відомими інсектицидними ділянками зв'язування нікотинових або інших ГАМК-ергічних інсектицидів, таких як неонікотиноїди, фіпроли, мілбеміцини, авермектини та циклодієни. Сароланер ефективний проти дорослих блох (Ctenocephalides spp.), а також проти деяких видів кліщів, наприклад, Dermacentor reticulatus, Ixodes hexagonus, Ixodes ricinus і Rhipicephalus sanguineus.
Після місцевого нанесення препарату Стронгхолд Плюс, як селамектин, так і сароланер добре всмоктуються з середніми значеннями біодоступності, відповідно, 40,5% та 57,9% і розподіляються системно. У котів селамектин і сароланер є препаратами з низьким рівнем кліренсу та тривалим періодом напіввиведення, відповідно, 12,5 днів та 41,5 днів після місцевого нанесення.
У котів основний шлях виведення селамектину – з калом, більшість препарату виводиться у вигляді вихідної сполуки. Ідентифікація метаболітів селамектину у калі показала, що метаболічний кліренс також сприяє його виведенню. Основним шляхом виведення сароланеру є елімінація з жовчю вихідної сполуки з урахуванням метаболічного кліренсу.
